Лист Дніпропетровського обкому профспілки

Додаткова відпустка розлученій жінці

Читайте також

• Мінсоцполітики роз’яснило порядок надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей
• Додаткову відпустку «на дітей» пропонують надавати одному з батьків
• Мінсоцполітики про додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей
• Надання додаткової відпустки одинокій матері

Чи є розлучена жінка з дитиною одинокою матір’ю? Це «вічне» питання усіх кадровиків України розкладає по поличках Ірина ЖИТКОВА — експерт із трудового законодавства, учасник Робочої групи з доопрацювання Трудового кодексу, керівник експертної команди журналу «Кадровик-01».

Працівниця, яка виховує дитину, хоче отримати соціальну відпустку як одинока мати. До відділу кадрів вона надала: свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про розлучення, довідку з ЖЕКу про те, що дитина проживає з матір’ю без батька. Чи вважається така жінка «одинокою матір’ю»? Які документи доводять, що батько не бере участі у вихованні дитини? Щоб отримати відповіді на ці запитання, звернімося до законодавчої бази й судової практики.

Закон як дишло…

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається:

•  жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років,
            - або дитину-інваліда,
            - або яка усиновила дитину,

• матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи,
• одинокій матері,
• батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі),
• особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи,
• одному із прийомних батьків.

Відпустка надається щорічно тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів), а за двома і більше підставами — 17 днів. Про це йдеться у ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Проте, як кажуть росіяни, «гладко было на бумаге, да забыли про овраги». Напевно, ви знаєте, що наше трудове законодавство діє як дишло: в ньому не має однозначного тлумачення поняття «одинока мати».

У Законі про відпустки є такі варіанти: «одинока мати, яка виховує дитину без батька» (п. 5 ч. 13 ст. 10), «одинока мати» (ст. 19), «мати, яка виховує двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, незалежно від того, перебуває вона в шлюбі чи ні» (п. 1 ч. 1 ст. 25). Отже, Закон про відпустки у ст. 19 наділяє правом на додаткову відпустку саме одиноких матерів, а не розлучених жінок із дітьми. Чи тотожні ці поняття? Кого правомірно віднести до цієї категорії?

Звернімося до судової класики з трудового законодавства — постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 (далі — Постанова № 9).

У п. 9 Постанови № 9 чорним по білому написано: «При розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП судам слід враховувати, що звільнення з цих підстав вагітних і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад 3 роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда провадиться з обов’язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 КЗпП)».

Як приклад «іншої жінки, яка виховує й утримує дитину сама» можемо навести розлучену, котра має дитину, батько якої помер після розлучення з матір’ю дитини, — адже у цьому випадку жінка не є вдовою, але й батька у дитини немає.

У вас є пакет документів?

З огляду на положення Постанови №9 та СК право на соціальну додаткову відпустку як одинока мати має працівниця, яка подала до кадрової служби:

• свідоцтво про народження дитини, в якому відсутній запис про батька;
• свідоцтво про народження дитини і витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 135 СК;
• довідка з органів праці та соцзахисту про призначення відповідної допомоги.

Лист Мінпраці скасовано Мін’юстом

Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини (ст. 141 СК). Той з батьків, хто проживає окремо, зобов’язаний брати участь у вихованні дитини та має право на особисте спілкування з нею (ст. 157 СК).

У разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав, після чого колишній батько дитини все одно буде зобов’язаний сплачувати аліменти.

Численні роз’яснення Мінсоцполітики також не ставлять крапки над «і» у порушеному питанні. Зокрема, Мін’юст у 2008 році провів правову експертизу листа Мінпраці «Роз’яснення щодо застосування ст. 19 Закону України «Про відпустки» (додаткові відпустки працівникам, які мають дітей)» від 14.04.2008 № 235/0/15-08/13. На запит Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України Мін’юст повідомив, що листи є службовою кореспонденцією, мають винятково інформаційний характер і не можуть містити нових правових норм, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян. Листи, якими встановлено такі норми, підлягають негайному відкликанню з місць застосування та скасуванню.

За результатами правової експертизи Мін’юсту, у зазначеному листі Мінпраці встановлено умови та порядок надання додаткових відпусток одиноким матерям. А отже, цей документ містить нові правові норми й зачіпає права, свободи та законні інтереси громадян. Відтак лист Мінпраці від 14.04.2008 № 235/0/15-08/13 підлягає скасуванню та негайному відкликанню з місць застосування.

Грунтовний аналіз судової практики також свідчить про неоднозначність тлумачення поняття «одинока мати» та документів, що підтверджують право працівниці на додаткову соціальну відпустку.

Довідка зі школи про «поганого» батька.....

Під час розгляду справи № 200/5380/13-ц у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська позивач на підтвердження того, що батько не бере участі у вихованні дитини, надала, у т. ч. довідку з ліцею, що батько дитини, яка навчається в ліцеї, не бере участі у її вихованні; довідку зі школи, що за період навчання сина батько не з’являвся на батьківські збори, не долучався до класних і шкільних заходів.

Суд встановив, що він не отримав будь-яких висновків органів опіки та піклування щодо ухилення батька від виховання дитини, судових рішень про стягнення аліментів на утримання сина або позбавлення батьківських прав, актів дослідження умов проживання дитини та участі батька у вихованні сина тощо. Довідки з навчальних закладів про те, що батько дитини не брав участі у батьківських зборах, класних і шкільних заходах та факт розірвання позивачкою шлюбу не є належними доказами того, що батько дитини не бере участі у вихованні сина.

Складений сусідами акт — не доказ

Показовим є ще одне рішення Феміди.

Позивачка подала до Сакського міськрайонного суду (Крим) складений сусідами акт (від 02.01.2014) про те, що виховує доньку самостійно. Суд критично поставився до цього доказу, оскільки він не може об’єктивно свідчити про факт ухилення батька дитини від участі у її вихованні та утриманні. На вимогу суду представники відділу у справах дітей Сакської міської ради засвідчили у листі, що позивачка не зверталася до них за складанням актів соціально-побутової комісії про підтвердження факту відсутності участі батька у вихованні дитини.

А відтак рішення суду (від 26.02.2014 справа № 115/6477/13-ц) ідентичне попередньому: позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують неучасть батька у вихованні дитини, ухилення його від виконання своїх батьківських обов’язків.

Харківський суд: аліменти ролі не грають

Натомість, у постанові Колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 у справі № 524/10229/13-а та деяких інших судових рішеннях зазначено: п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки визначає одиноку матір як таку, що виховує дитину без батька, при цьому факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має. На думку суду, для підтвердження права на зазначену відпустку роботодавцю має бути пред’явлено будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Таким чином, одинокою матір’ю вважається особа, котра надала або свідоцтво про народження дитини (в якому відомості про батька дитини відсутні), або складений в установленому порядку документ, де зазначено, що відомості про батька дитини внесено на підставі ст. 135 СК. Саме такій жінці «світить» додаткова соціальна відпустка «на дітей» та на неї поширюватимуться гарантії, встановлені ч. 3 ст. 184 КЗпП.

Які ж документи можуть підтвердити, що батько не бере участі у вихованні

Якщо роботодавець займає компромісну позицію й погоджується з роз’ясненнями Мінсоцполітики та судовими рішеннями, які тлумачать поняття «одинока мати», опираючись на п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки, то в колективному договорі варто навести орієнтовний перелік документів, на підставі яких надаватимуться додаткові соціальні відпустки працівникам, які не є одинокими матерями в класичному розумінні, але виховують дитину без батька після розлучення, наприклад.

• рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
• рішення органу опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини (наприклад, довідка структурного підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення про підтвердження факту виховання без одного з подружжя дитини віком до 14 років);
• ухвала суду або постанова слідчого про розшук батька у справі за позовом про стягнення аліментів;
• рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (або ухвала суду про відкриття провадження у справі про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (померлою);
• довідка про перебування батька у місцях позбавлення волі.

Не варто включати до переліку довідки соціально-побутової комісії організації чи профкому; довідку з ЖЕКу про склад сім’ї; довідки зі школи (дитячого садка) про те, що батько не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не відвідує батьківські збори, адже такі документи не доводять, що батько не бере участі у вихованні дитини.

У такому разі задля дотримання рівних прав у ньому варто передбачити право на додаткову соціальну відпустку не тільки розлучених жінок із дітьми, а й чоловіків. ;)

У підсумку зазначимо, що органами, уповноваженими державою робити висновки щодо неучасті батька у вихованні дитини, є лише суд, органи опіки і піклування.

Від редакції «Кадровик-01»

Стаття надана у скороченому вигляді: вона є лише «вижимкою» з наданого експертного роз`яснення. Детальніше — у журнальній публікації Ірини Житкової:

Право розлученої жінки з дитиною на додаткову соціальну відпустку («Кадровик-01», № 03/2015)

Ірина ЖИТКОВА: «І наостанок хочу поділитися з усіма кадровиками радісною новиною: з прийняттям Трудового кодексу нарешті з’явиться визначення поняття «одинока мати». Приємно, що робоча група схвалила формулювання, запропоноване експертами «Кадровик-01»: «Одинока мати — жінка, у свідоцтві про народження дитини якої запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, жінка, яка має дитину, батька якої позбавлено батьківських прав, або батько помер, або його визнано таким, що зник без вісті».

Наказ МОН № 433 про скорочення 10% непедагогічного персоналу – скасовано!

Наказом Міносвіти від 5.05.2016 № 484 скасовано наказ від 13.04.2016 №433 «Про деякі питання формування штатних нормативів», яким було зобов’язано керівників навчальних закладів забезпечити скорочення на 10% керівного, адміністративного, управлінського, господарсько-обслуговуючого персоналу, водіїв, робітників, які обслуговують громадські будівлі, дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів, вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, бібліотек вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Скасування наказу № 433 стало наслідком звернення ЦК Профспілки листом від 20.04.2016 № 02-5/267 безпосередньо до Міністра освіти і науки України Л.М. Гриневич, в якому наголошувалося на незаконності та неприпустимості його видання, а також неодмінності скасування.

Таким чином забезпечено відповідні умови роботи закладів освіти та збережено робочі місця численній кількості спілчан, а тих, які вже були звільнені необхідно поновити на роботі.

Звернення обласної організації Профспілки

Дніпропетровська обласна організація Профспілки звернулась до МОН України щодо наказу № 433 від 13.04.2016 р. "Про деяки питання формування  штатних нормативів" наслідки виконання якого призведуть до  чергового погіршення  стану та умов праці у галузі освіти. 

З 1 ТРАВНЯ БЮДЖЕТНИКАМ, серед яких освітяни, підвищується заробітна плата

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 квітня 2016 р. № 288 «Про підвищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», згідно з якою з 1 травня 2016 року підвищуються розміри посадових окладів та ставок заробітної плати працівників бюджетних установ, зокрема галузі освіти, які визначені, виходячи з розміру посадового окладу працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки 1185 гривень, крім працівників, чиї посади віднесено до 1-3 тарифних розрядів. Таким чином ставки заробітної плати вчителів, вихователів, викладачів, залежно від кваліфікаційної категорії  за 9, 10, 11 та 12 тарифними розрядами  становитимуть 2050 гривень; 2157 гривень; 2334 гривні та  2512 гривень відповідно.  

Підпунктом 2 пункту 1 постанови встановлено, що підвищення посадових окладів та ставок заробітної плати здійснюється у межах видатків на оплату праці, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», а працівників 1 - 3 тарифних розрядів Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників - у тому числі за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій.

Тож підвищення посадових окладів та ставок заробітної плати працівників, чиї посади віднесено до 4-24 тарифних розрядів, здійснюється без зменшення суми доплат, надбавок чи премії, яка виплачувалася їм за рахунок частини індексації, починаючи з 1 грудня 2015 року відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». Ці доплати, надбавки чи премії продовжують виплачуватися працівникам у визначених у грудні минулого року розмірах.

Підвищення посадових окладів працівників, чиї посади відносяться 1 - 3 тарифних розрядів, провадиться за рахунок надбавок, доплат, премій, пов'язаних з цією індексацією. Тобто цим працівникам мають бути зменшені суми доплат, надбавок чи премій, які виплачувалися, починаючи з грудня 2015 року замість індексації, на суму підвищення розмірів посадових окладів. У випадках, коли суми цих виплат менші, ніж розмір підвищення посадових окладів, працівникам встановлюються посадові оклади у затверджених постановою розмірах, а зазначені виплати не провадяться.

Прийнятим на роботу після 1 грудня 2015 року працівникам посадові оклади та ставки заробітної плати встановлюються з 1 травня у розмірах, визначених підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 288.

Щодо індексації заробітної плати, то зважаючи на підвищення посадових окладів та ставок заробітної плати працівникам освіти, як і іншим працівникам бюджетної сфери, з 1 грудня 2015 року, в якому  індекс споживчих цін приймався за 100 відсотків, а також враховуючи індекси споживчих цін, починаючи з січня 2016 року,  добуток яких не перевищує 103 відсотки, то право на таку індексацію у цих працівників ще не настало.

Подальше обчислення індексу інфляції розпочинається з 1 червня – місяця наступного за місяцем підвищення посадових окладів та ставок заробітної плати, як це передбачено п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Масове скорочення адміністративно-господарського персоналу закладів освіти – неприпустимо!

 

До ЦК Профспілки працівників освіти і науки України надходять звернення щодо прийняття органами управління освітою рішень про скорочення на 10% чисельності господарсько-обслуговуючого персоналу навчальних закладів та установ освіти.

Профспілка висловила категоричну незгоду прийняттю наказу Міністерства освіти і науки України «Про деякі питання формування штатних нормативів», проектом якого передбачалося скорочення керівного, адміністративного, управлінського, господарсько-обслуговуючого персоналу, водіїв, робітників, які обслуговують громадські будівлі, щонайменше на 10% на виконання вимог пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII.

Ще на стадії підготовки проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 (законопроект, реєстраційний № 3628) Профспілкою наголошувалося на неприпустимості внесення антисоціальних змін до Законів України, якими передбачалося звуження трудових та соціально-економічних прав і гарантій громадян України, що заборонено статтею 22 Конституції України.

ЦК Профспілки звернувся до всіх народних депутатів України, окремих депутатських фракцій та особисто до тих народних депутатів України, які під час прийняття закону не підтримали його, з проханням ініціювати подання до Конституційного Суду України про відповідність норм закону № 911 Конституції України та щодо легітимності його прийняття.

У листі на адресу міністерства наголошено на неприпустимості порушення положень, зафіксованих у пункті 4.2.1 Галузевої Угоди, якими її Сторони домовилися про проведення спільних консультацій з приводу виникнення обґрунтованої необхідності скорочення більше як 3 відсотків чисельності працівників.

Привернуто також увагу на норми пункту 4.1.5 Угоди, яким міністерством взято зобов’язання вживати заходів для недопущення в закладах освіти і науки масових вивільнень працюючих з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (понад 3% чисельності працівників упродовж календарного року).

Позиція та дії Профспілки щодо законопроекту «Про освіту»

 Впродовж підготовки та розгляду проекту закону «Про освіту», реєстраційний № 3491, що поданий Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України 19 листопада 2015 року, ЦК Профспілки працівників освіти і науки України вживав заходів для недопущення звуження законодавчо встановлених гарантій педагогічним, науково-педагогічним працівникам та спеціалістам закладів освіти в рівнях нормування, умов та оплати праці.

Як уже повідомлялося, спрямовано низку звернень до Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Комітету з питань науки і освіти, Комітету з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення, Комітету з питань бюджету, Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Комітету з питань економічної політики, керівникам депутатських фракцій політичних партій.

Відповідні зауваження та пропозиції ЦК Профспілки надано до проекту Рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти від 25 листопада 2015 року «Про проект Закону України про освіту (реєстр. №3491 від 19.11.2015), внесений Кабінетом Міністрів України», в якому Комітет рекомендував Верховній Раді України повернути законопроект суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання. Доопрацьований з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених під час розширеного засідання Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, законопроект подано до Верховної Ради України в новій редакції від 28 грудня 2015 року.

Із 30 грудня 2015 року законопроект знаходився на опрацюванні в профільному комітеті. За наслідками розгляду Верховною Радою України законопроекту на засіданні 18 лютого його знову передано на доопрацювання в Комітет для підготовки на повторне перше читання.

У низці редакцій законопроекту, з урахуванням багатьох пропозицій членів робочих груп з його опрацювання, мають місце різноманітні варіанти щодо гарантій в розмірах оплати праці педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Позиція ЦК Профспілки ґрунтується на закликах Європейського комітету профспілок освіти про необхідність забезпечення урядами країн гідної зарплати і пенсії вчителям, яка дозволить залучити в професію та утримувати найкращих і найбільш відданих професіоналів, а також вимогах учасників Всесвітнього форуму з питань освіти, проведеного ЮНЕСКО у 2000 році, які закликали уряди забезпечити фінансування освіти на рівні принаймні 7% ВВП до 2005 року та 9% ВВП до 2010 року.

Президія ЦК Профспілки, що відбулася 22 березня 2016 року, підтримує пропозиції деяких членів робочих груп з доопрацювання законопроекту щодо запровадження в законі норми про встановлення ставки заробітної плати асистента вчителя у розмірі 3-кратної величини мінімальної заробітної плати та визначення розмірів посадових окладів за кожним наступним (вищим) тарифним розрядом, включаючи посаду ректора, шляхом підвищення попереднього посадового окладу на 15%. Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року у сумі 1378 гривень, найнижчий розмір посадового окладу за такою посадою педагогічного працівника, як асистент вчителя, становитиме 4134 гривні, а за найбільш оплачуваною посадою, якою є ректор, він складатиме близько 22400 грн.

Разом із тим президія ЦК Профспілки відзначає, що механізм визначення розміру мінімальної заробітної плати, який ґрунтується на величині прожиткового мінімуму, споживчий кошик якого не переглядався з 2000 року, є непрозорим та схильним до ручного управління, особливо в сучасних соціально-економічних умовах.

На сьогодні розмір середніх посадових окладів педагогічних працівників, обчислений з розміру посадового окладу працівника І тарифного розряду 1113 гривень, який на 265 гривень менший за законодавчо встановлену мінімальну заробітну плату, становить 2193 гривні, а науково-педагогічних – 3806 гривень. За даними Держкомстату середня заробітна плата працівників промисловості за січень-грудень 2015 року становила 4195 гривень. Тож середній розмір посадових окладів педагогічних працівників, що склався на грудень 2015 року, складає лише 52%, а науково-педагогічних працівників – 45% від гарантованого статті 57 закону «Про освіту» рівня.

Таким чином, президія ЦК Профспілки працівників освіти і науки України наполягає на врахуванні в законопроекті позиції ЦК Профспілки, що підтверджена особистими підписами понад 650 тисячами освітян, яка полягає у збереженні, як мінімум, гарантій держави на встановлення середнього розміру посадових окладів та ставок заробітної плати педагогічних працівників на рівні середньої заробітної плати працівників промисловості, а науково-педагогічних працівників – не нижче подвійної заробітної плати працівників промисловості та встановлення доплат спеціалістам закладів освіти до рівня середньої заробітної плати працівників народного господарства.

За умови збереження в новому законі «Про освіту» гарантій держави на встановлення середнього розміру посадових окладів та ставок заробітної плати педагогічних працівників на рівні середньої заробітної плати працівників промисловості, а науково-педагогічних працівників – не нижче подвійної заробітної плати працівників промисловості, розмір посадових окладів педагогічних працівників, обчислений виходячи з середньої заробітної плати працівників промисловості за 2015 рік на рівні 4195 гривень, становитиме залежно від посади від 3280 до 10680 гривень.

Президія ЦК Профспілки підтверджує доцільність застосування при встановленні гарантій щодо розміру оплати праці педагогічних, науково-педагогічних працівників і спеціалістів освіти найменш вразливих від суб’єктивізму показників, таких як валовий внутрішній продукт, середня заробітна плата у галузях економіки, промисловості.

Учасники президії відзначили, що альтернативою державних гарантій щодо встановлення розмірів посадових окладів та ставок заробітної плати педагогічних працівників залежно від рівня заробітної плати у промисловості може бути норма про залежність рівня зарплати вчителів від такого макропоказника як валовий внутрішній продукт, річна сума якої має в 3,5 рази перевищувати обсяг ВВП на душу населення.

Президія ЦК Профспілки підтримує як такі, що забезпечать вищий рівень заробітної плати педагогічних і науково-педагогічних працівників, порівняно з гарантованим статтею 57 закону «Про освіту», пропозиції щодо запровадження норми про встановлення ставки заробітної плати асистента вчителя, як найменш оплачуваної з педагогічних посад, у розмірі 3-кратної величини мінімальної заробітної плати та визначення розмірів посадових окладів за кожною наступною (вищою) посадою, включаючи ректора, шляхом підвищення попереднього посадового окладу (ставки заробітної плати) на 15%.

Вимоги Президії ЦК Профспілки щодо передбачення в законі гарантій про встановлення та забезпечення:

► надбавок за вислугу років педагогічним і науково-педагогічним працівникам залежно від стажу педагогічної роботи: до 3 років – 10%, від 3 до 10 років – 20%, від 10 років до 20 років – 30%, понад 20 років - 40%;

► підвищених посадових окладів та ставок заробітної плати педагогічним і науково-педагогічним працівникам за педагогічні, почесні, спортивні, вчені звання та наукові ступені;

► надбавок педагогічним працівникам - молодим спеціалістам у розмірі 10% ставки заробітної плати, посадового окладу;

► доплат педагогічним працівникам за виконання обов’язків класного керівника, завідування кабінетами, майстернями, лабораторіями, спортивними залами, музеями, методичними об’єднаннями тощо, за перевірку письмових робіт та інших видів педагогічної роботи у відсотках від ставки заробітної плати,

► безплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм педагогічних працівників, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерів, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них;

► надання статусу педагогічного працівника тренерам-викладачам та іншим фахівцям, робота яких пов’язана з навчально-виховним процесом, дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів і найменувань;

► підвищення статусу музичних керівників, інструкторів з фізичної культури дошкільних навчальних закладів до рівня інших педагогічних працівників з відповідною освітою;

► підвищення оплати праці працівників навчальних закладів, розташованих у гірській та сільській місцевості;

► недопущення при прийнятті спеціальних законів збільшення тривалості робочого часу педагогічних працівників, серед яких вчителі, викладачі, вихователі, керівники гуртків шляхом включення до нього крім навчальної роботи також методичної, організаційної роботи та виконання інших трудових обов’язків;

► недопущення закриття загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості та виділення з державного бюджету освітньої субвенції для всіх загальноосвітніх навчальних закладів, незалежно від чисельності їх учнів, обрахованої з коригуючим коефіцієнтом у бік її збільшення.

Президія ЦК Профспілки ще раз наголосила на неприпустимості встановлення в новому законі «Про освіту» норм, які призведуть до погіршення змісту та звуження обсягу прав освітян і заявляє, що буде відстоювати їхні трудові та соціально-економічні права та інтереси, застосовуючи всі дозволені законодавством засоби впливу на владу.

 Президія ЦК Профспілки